Ще один шматок з розповіді про янгола. Власне закінчення її. Натхнення на монолог - Октавіан Паллер, румунський поєт.


На столі стояла пуста склянка, під нею листок паперу… Сьогодні мій янгол залишив мене. Він майже встиг перетворитися на людину, навіть почав забувати про те, хто ж він насправді, проте божественна катапульта працює вправно. Янгол полетів до своєї небесної контори, нарешті загоївши поранені крила. Про його перебування в моїй оселі нагадували хіба що пуста склянка від якихось пігулок. І один листок паперу з його янголячим нервовим та нерівним почерком.
«Парадокс наших часів полягає в тому, що ми маємо більші будинки, але менші душі; безмежні хайвеї, але обмежені розуми. Ми витрачаємо набагато більше, але маємо все менше. Ми купуємо більше, але менше насолоджуємося тим, що купуємо. В нас більші будинки, проте менші родини; наші швидкості стають все вище, але часу ми маємо все менше… Більше ролей, менше думок… Набагато більше знань, проте менше правосуддя; маємо багато спеціалістів, але ще більше проблем, більше медикаментів, менше здоров*я…
Ми забагато п*ємо, забагато палимо, мало сміємося, їздимо занадто швидко, легко засмучуємося, лягаємо спати дуже пізно і прокидаємося втомленими, менше читаємо, частіше дивимося телевізора, і молимося раз-на-хто-знає-скільки…
Ми примножуємо наші везіння, але зменшуємо свої потреби. Ми забагато говоримо, рідко кохаємо та занадто часто ненавидимо. Ми навчилися влаштовувати своє життя, але досі не знаємо як його проживати. Ми додали роки до життя, а не життя до років…
Ми побували на місяці, проте все ще маємо проблеми з переходом вулиці, щоб зустрітися з сусідами. Ми досліджуємо простір космічний, а не внутрішній. Ми робимо більше речей, але не краще… Очищуємо повітря, та забруднюємо землю. Вивчаємо атоми, але не наше призначення. Ми більше пишемо, проте менше вивчаємо. Плануємо більше речей, але досягаємо менше. Навчені поспішати, ми все ще не навчилися чекати…
Ми створюємо більше комп*ютерів, щоб зберігати більше інформації, щоб зробити якомога більше копій… Проте спілкуємося менше.
Це часи фаст-фудів та заповільненого засвоєння їжі… Важливих людей та тваринних характерів. Швидкої та легкої вигоди та поверхневих стосунків… Часи, коли ми маємо дві роботи та набагато більше розлучень. Гарніші будиночки, але зруйновані сім*ї. Часи швидких подорожей, притулків на одну ніч, дешеву мораль та… пігулки, які можуть змусити розум перетворитися з палкого та захопленого на тихий та спокійний… або навіть мертвий.
Часи, коли всюди дуже багато шоу, проте в них нема на що дивитися… Часи, коли технології можуть принести вам це послання, і тоді ви можете вирішити розділити цю точку зору, чи просто проігнорувати та викинути з голови це повідомлення…
Пам*ятайте проводити ваш вільний час із людьми, яких ви любите, тому що вони не будуть поруч завжди. Пам*ятайте говорити з дитиною, що любить вас, бо колись вона виросте та залишить дім… Пам*ятайте тримати руку коханої людини та цінувати ці моменти, бо колись цієї людини може не залишитися з вами. Знаходьте час кохати, говорити, ділитися своїми думками та почуттями...»