Глава 7

Цієї ночі Лондон Арена була ніби запакована неймовірною кількістю людей. Натовп був готовий до виступу і увага кожного була прикута до пустої сцени. Напруга майже тремтіла в розігрітому повітрі. Історія про підписанням гуртом PR контракту з Пепсі та про вирішальну бійку на парковці пронеслася по всіх масс-медіа як блискавка. Багато хто прийшов просто для того, щоб подивитися чи зміниться щось у виступі гурту.
Чи буде в них та сама пристрасть?
За сценою Ді-Бой, Хортон та Тобін сиділи в одній з пустих гримерних. Вони ставали дедалі похмурішими. Десять років вони провели разом, Десять років знадобилося, щоб досягти цього успіху. Віддалений гомін натовпу долетів з-за ви фарбованої в білий колір стіни. Тобін підняв голову:
- Ми маємо йти туди…
Ді-Бой кивнув та трійця попрямувала довгим коридором до головної сцени. Деякі люди з персоналу здивовано дивилися на них, ніби не могли зрозуміти чому музиканти взагалі сьогодні тут з*явилися. Всюди панувала атмосфера очікування, всі здогадувалися, що щось має відбутися. Виїзна команда гурту знала наскільки вибуховими можуть бути учасники PR.
Ді-Бой першим дійшов до сходів, що вели на сцену. Він піднявся під радісне волання натовпу та зайняв своє місце за барабанною установкою. Хортон підключив гітару, Тобін виставляв бас. Жоден з них не дивився на іншого. Хортон був впевнений, що Кобі не прийде на виступ, але новий сплеск галасу сповістив про появу фронтмена. Гомін був нереально гучним, але раптово стих, коли слідом за вокалістом на сцену піднявся хтось іще. Очі Ді-Боя спалахнули, а обличчя Тобіна за кольором стало нагадувати крейду.
Звичної енергії Кобі все ще не було в повній мірі. Він вийшов на перед сцени та подивився на публіку. Поруч із ним стояв Карвен. В залі стояла майже повна тиша, було чути лише розгублене перешіптування натовпу. Кобі нахилився та підняв мікрофона, але передав його Карвену, одягненому в офіційний діловий костюм. Ді-Бой кинув нищівний погляд у потилицю вокаліста, все ще не в стані повірити в те, що все дійшло-таки до цього.
- Добрий вечір, - промовив представник Пепсі та зробив паузу, очікуючи на відповідь публіки.
Але стояла мертва тиша. Він швидко ретувався та продовжив не поспішаючи:
-Я радий вам повідомити, що компанія Пепсі та гурт PR підписали контракт, що задовольняє обидві сторони.
Хтось із натовпу крикнув: «Хуйня!». По залі пройшовся відгук згоди. Кобі так само стояв, дивлячись у підлогу.
- Ця угода, - промовив Карвен голосніше, - означає, що ви побачите PR у телевізійних рекламних компаніях.
Сором сжигав обличчя Ді-Боя, йому хотілося підскочити з місця та закричати, що він не хоче приймати участь в цьому.
Більшість авдиторії дивилася з огидливою недовірою на сцену. Карвен передав мікрофона Кобі, який зробив крок вперед та кашлянув:
- Гм… я… еее… - він зупинився і почав спочатку свою думку. – Я просто хотів сказати одну річ перед тим, як ми почнемо виступ.
Карвен позаду нього обернувся та переможно всміхнувся.
-Це буде сказано для всіх, але насправді це відноситься до містера Карвена позаду мене.
Представник Пепсі поглянув на нього. Його обличчя виражало самовдоволеність. Вся публіка затамувала подих. Тобін нарешті відірвався від настроювання, а Ді-Бой трохи розвернувся на стільці. Всі мовчали, чекаючи що ж скаже Кобі. Коли ж він нарешті почав, він говорив повільно і чітко, його очі дивилися прямо в очі Карвена:
- Fuck your money, fuck your possession, fuck your obsession, I don’t need that shit! ( На хуй ваші гроші, на хуй вашу владу, на хуй ваше захоплення, мені не потрібно це лайно
Натовп заворушився, Кобі взяв мікрофона впевненіше та повернувся до публіки, залишаючи Карвена позаду. Площадка немов вибухнула. Ді-Бой підвівся, все ще не вірячи, посмішка грала на його обличчі:
- Кобі, - прокричав він, - з поверненням!
Карвен затравлено озирався навколо себе. Він не міг пояснити, що відбувалося. Праворуч на сцені Хортон зробив секундну паузу, а за тим підніс руку до гітари. Натовпу знадобилася всього мить, щоб зрозуміти – шоу почалося.
Карвен кинув останній погляд на Кобі перед тим як збігти зі сцени, на нього більше ніхто не звертав уваги. Музика грала, публіка божеволіла.
Команда грала так, ніби це була їхня остання ніч на землі. А натовп навпроти них стрибав, повторюючи слова пісень.
The End